Все фильмы «Звёздных войн»: рейтинг от худших к лучшим

12. «Star Wars: The Rise of Skywalker» (2019) — найнижча позиція

«The Rise of Skywalker» справді дає відповіді на кілька важливих запитань, які поставив «The Force Awakens», але ціною стає саме відчуття кіно. Замість цілісної історії фільм нерідко виглядає як список реакцій на фанатські претензії, а не як продуманий сценарій.

Так, картинка тут вражає, а частина акторських робіт — особливо Адам Драйвер у ролі Кайло Рена — на дуже високому рівні. Проте загалом часто складається враження, ніби сюжет рухається за надто шаблонною схемою.

Раніше цей епізод стояв у рейтингу вище, але з часом «The Rise of Skywalker» сприймається гірше і, чесно кажучи, постарів не надто вдало.

11. «Solo: A Star Wars Story» (2018) — неоднозначний спін-оф

Погляд Рона Говарда на юного та ідеалістичного Хана Соло (Альден Еренрайк грає цілком гідно) залишає змішані враження: тут є сильні екшн-сцени, сумнівні повороти сюжету та фінал, який, здається, ніяк не завершиться. Подекуди стрічка намагається бути «занадто милою» через нав’язаний гумор, а деякі моменти викликають відверті зітхання — зокрема пояснення походження прізвища Хана та камео наприкінці.

Водночас Дональд Ґловер у ролі Ландо Калріссіана — безперечна прикраса фільму (а весь блок, де він у центрі уваги, — найкраща частина). До того ж це один із найкрасивіше знятих розділів у сучасній історії франшизи.

Та попри плюси, «Solo» зрештою лишається одним із найменш пам’ятних фільмів епохи Disney у межах «Зоряних війн».

10. «The Mandalorian and Grogu» (2026) — дебют Мандо у кіно

Під час голлівудських трудових суперечок 2023 року Disney вирішила, що Мандо настав час вийти на великий екран. Замість запуску четвертого сезону «The Mandalorian,» творець серіалу Джон Фавро переключився на постановку першого повнометражного фільму Star Wars після «The Rise of Skywalker».

За сім років, що минули з моменту виходу «The Rise of Skywalker», сталося багато — зокрема, фанати значно більше звикли бачити «Зоряні війни» на телебаченні. І саме це, на мою думку, є головною слабкістю кіноверсії «The Mandalorian».

Хоча ставки високі й Мандо (Педро Паскаль) разом із Ґроґу вирушають на пошуки сина Джабби Гатта — Ротти (озвучує Джеремі Аллен Вайт), — результат відчувається не таким масштабним, як очікуєш від кіно. Навіть «Solo» виглядав ширшим за розмахом і більш «екранним».

9. «The Phantom Menace» (1999) — повернення саґи через 16 років

Джордж Лукас із самого початку наполягав, що «Star Wars» створено для дітей, і це відчуття він максимально підкреслив, коли представив «Episode I: The Phantom Menace» через 16 років після завершення революційної оригінальної трилогії. Тут глядачі знайомляться з Енакіном у 9 років, а Квай-Ґон Джинн бачить у ньому «обраного», покликаного відновити баланс Сили.

У першому приквелі чимало стриманого екшену, але найсильніша частина — лиходій Дарт Мол, який дарує неймовірну дуель із джедаями у фіналі. Це один із небагатьох моментів, що справді викликає мурашки, і, на жаль, до нього треба чекати понад годину.

Попри недоліки та появу Джар Джар Бінкса, «The Phantom Menace» з роками подобається мені більше — особливо після того, як у мене з’явилися діти й я побачив, як вони щиро радіють цьому фільму. Виходить, Джордж таки мав рацію.

8. «Attack of the Clones» (2002) — сильні сторони приквелів

У другому епізоді приквелів є чимало приємного — передусім те, як Еван Макґреґор упевнено «вростає» в роль Обі-Вана Кенобі. Значна частина фільму тримається на його лінії: зустрічі з Джанґо та Бобою Феттами, а також протистояння з графом Дуку. А з погляду ностальгії остання третина справджує давні мрії: ми бачимо початок Війн клонів і, нарешті, Йоду в поєдинку на мечах.

7. «Revenge of the Sith» (2005) — найпохмуріший фінал приквелів

Завершення трилогії приквелів — одне з найтемніших у всій саґі. Дорослий Енакін піддається темній стороні Сили й знищує джедаїв, включно з юнлінґами (!). Падме помирає, але перед цим народжує близнюків — Люка та Лею.

Найболючіше тут сприймається гра Гейдена Крістенсена: його Скайвокер у внутрішньому конфлікті інколи нагадує радше скигливого двадцятирічного, ніж зламаного «обраного». Частково провина не лише актора: Лукас не славився деталізованими режисерськими вказівками, і саме тут це особливо дорого коштувало фільму.

Переконливу драму спокуси темною стороною ми по-справжньому отримаємо вже з Адамом Драйвером у ролі Кайло Рена в «The Force Awakens», де цей мотив звучить набагато точніше.

Зате «Revenge of the Sith» знову дарує сильного Макґреґора в образі Кенобі, а фінальний двобій Скайвокера й Кенобі — нагорода за очікування.

6. «Return of the Jedi» (1983) — підсумок оригінальної трилогії

Останній фільм оригінальної трилогії зробив головне: він закрив історію й дав відповіді на чимало запитань, які роками висіли в повітрі.

Та якщо оцінювати його як самостійну картину, з роками відчувається, що він залишає менший післясмак у тоні й оповіді, ніж «Episode IV» та «Episode V».

5. «The Force Awakens» (2015) — вдалий міст між поколіннями

«Episode VII» — це вдала суміш класики та нового старту: фільм одночасно вшановує спадщину франшизи й закладає основу для нового акторського складу. Режисер Джей Джей Абрамс розумно грає на ностальгії за старими стрічками — і це ще раз пояснює, чому можна співчувати Лукасу, якому довелося вигадувати значно оригінальніші історії для приквелів без такого «підстрахування».

4. «Rogue One: A Star Wars Story» (2016) — оригінальність у межах канону

«Rogue One» знайомить із цікавими новими персонажами й елегантно відповідає на запитання: «Що відбулося перед тим, як Дарт Вейдер піднявся на корабель принцеси Леї на початку “A New Hope”?» Фільм отримує багато бонусів за свіжість задуму у франшизі, яка часом здається замкненою у власних повтореннях.

Найкраще тут те, що з роками ця картина лише зростає в ціні. Режисер Ґарет Едвардс пройшов через хвилю перезйомок, але фінальний результат — стрічка, яка швидко стає однією з найулюбленіших та найбільш цінованих у всесвіті Star Wars.

3. «The Last Jedi» (2017) — сміливий поворот для саґи

Режисер Раян Джонсон упорався з майже нездійсненним: він додав «Star Wars» оригінальний кут зору. Уважність до деталей світу, а також глибше занурення в міфологію джедаїв приводять до емоційно насиченої історії з багатьма шоковими моментами (і, так, із жартами теж).

Цей фільм одні ненавидять, інші захоплено хвалять, але незалежно від позиції важко не визнати: це робота з характером, яка заслуговує на повагу.

2. «A New Hope» (1977) — фільм, що запустив легенду

Стрічка, з якої все почалося. Велич оригінальних «Зоряних війн» заперечити неможливо: Лукас змінив правила гри візуально, а також музикою, що вплинула не лише на наукову фантастику, а й на саме розуміння слова «блокбастер». Так, ми обожнюємо франшизу за те, чого вона досягла в «Empire Strikes Back», але без «A New Hope» цього всесвіту просто не існувало б у тому вигляді, який ми знаємо сьогодні — і це ключовий факт.

1. «The Empire Strikes Back» (1980) — найсильніший фільм франшизи

Те, що Лукас відійшов убік і довірив продовження режисеру Ірвіну Кершнеру та сценаристу Лоуренсу Кездану, стало, мабуть, його наймудрішим кроком. Новий погляд зробив історію ширшою за просте протистояння добра і зла, перетворивши її на темну багатошарову драму.

Початок, де Люка атакує вампа, а потім Імперія вибиває Повстанців із таємної бази, одразу дає зрозуміти: жодних гарантій більше немає — тут можливо все. Розкриття, що Дарт Вейдер є батьком Люка, досі лишається одним із найкращих сюжетних поворотів в історії кіно. Але з роками мене найбільше пробирає кадр, де Хан Соло заморожений у карбоніті — він досі працює безвідмовно.