Sarah Guller
- Сара Гуллер, 25 років, залишила приватний капітал, щоб співзаснувати косметичний бренд Forta.
- Гуллер розповіла, що вигоріла на роботі із зарплатою $346 000, хоча здавалося, що вона “має бути щасливою”.
- Життя засновника не виглядає гламурно, зазначила вона, зате їй подобається працювати на себе.
Це есе “зі слів автора” ґрунтується на розмові із Сарою Гуллер, 25-річною співзасновницею косметичного бренду Forta із району затоки Сан-Франциско. Її попередню зайнятість і особу підтвердив Business Insider. Історію відредаговано для довжини та ясності.
У Стенфорд я вступила у 17. Мене ніби спрямували у фінанси, і я опинилася на траєкторії, про яку тоді знала зовсім небагато.
Я закінчила навчання у 2022 році й змогла оминути інвестбанкінг та одразу потрапити у фонд growth equity у Бостоні — це трапляється нечасто. Я протрималася там два роки, а потім повернулася до Каліфорнії на схожу роль в іншій компанії. Це був чудовий досвід і сильна позиція, але я дуже швидко вигоріла.
У ті перші два роки я жодного разу не приготувала собі їжу. Почало випадати волосся. Я пропускала сімейні дні народження. Майже завжди працювала після півночі. І, здається, жодного разу не дісталася спортзалу за ті два роки.
Мені було нерадісно, але я отримувала $346 000 на рік і відчувала, що повинна бути задоволеною. Здавалося неправильним скаржитися на роботу, про яку друзі питали: “як ти взагалі туди потрапила?” Довго це було тихим внутрішнім конфліктом.
Два з половиною роки тому одна з моїх найкращих подруг зі Стенфорда, яка грала в WNBA, захотіла спробувати себе у підприємництві. Як спортсменка, вона буквально “змиває” макіяж потом. Тоді я інвестувала у б’юті-бренди. На ринку були сотні косметичних марок, але не було нічого по-справжньому масового про стійкість і продуктивність. Ми вирішили, що ми — правильна команда, щоб це створити.
Деякий час я все ще носила свої “золоті кайдани” і застрягла в циклі очікування наступного бонусу. Зрештою я дійшла до точки, коли психічний стан був на самому дні, і треба було щось змінювати.
Вісім місяців тому я звільнилася і повністю занурилася в бренд. Ми створили все з нуля і запустилися місяць тому.
Звільнення виявилося гойдалкою — а будні фаундера далекі від глянцю
Я перейшла від графіка, де кожна година була розписана, до повної автономії у розкладі. У засновника завжди є чим зайнятися, але ніхто не підганяє й не ставить дедлайни. Навчитися тримати себе в тонусі стало для мене великим уроком.
Це й справді була перебудова. Ми з кофаундеркою витратили власні заощадження на дизайн, логотип, бренд-матеріали, айдентику та перше виробниче замовлення. Дуже швидко стало очевидно, наскільки це дорого. Мінімальна партія — близько 10 000 одиниць, і це коштувало приблизно $17 000. Нам допоміг раунд фінансування friends & family.
Я працюю майже стільки ж годин, як і в PE, але заробляю лише крихту від колишньої суми. Після випуску я навіть не розуміла, що робити з такими грошима: подорожувала й купувала дизайнерські речі. Я звикла не дивитися на цінник.
Тепер я часто кажу “ні”. Рідше їм поза домом і менше купую. Це точно не про гламур.
Мені важливіше спробувати, ніж шкодувати
Людям здавалося божевіллям піти в це на повний робочий день, і сумніви щодо звільнення у мене теж залишаються. Якщо продажі просідають хоч на день, я думаю: “Що я роблю?”
Але я завжди хотіла максимально використати життя, яке мені дісталося. Мої батьки — іммігранти з Індії, а тато народився у селі без електрики. Я — перша жінка в його роді, яка змогла вчитися далі початкової школи.
Я краще спробую і, можливо, не вийде, ніж лежатиму на смертному одрі й думатиму: “Я все життя горбатилася в корпорації й так і не дізналася, на що була здатна, якби повірила в себе”. Таке каяття мене б переслідувало.
Хоча годин я відпрацьовую приблизно стільки ж, тепер це для себе й для того, що мене реально заряджає. У мене також значно більше гнучкості — і саме тому я не згораю. Я щодня займаюся пілатесом і можу ходити на денні заняття. Я готую всю їжу сама й зрозуміла, наскільки здорове домашнє харчування впливає на мій психологічний стан.
У мене є 16-річні близнюки — брат і сестра, і приємно мати змогу бачитися з ними та ходити на їхні спортивні ігри у будні. Скоро вони поїдуть до коледжу, і, ймовірно, ми вже ніколи не матимемо стільки часу разом.
Якщо говорити практично, люди постійно беруть паузи заради бізнес-школи чи сабатікалу. У найгіршому разі я зможу повернутися до роботи.
Я розумію, що маю багато привілеїв. Моя сім’я живе тут, і я не ризикую залишитися без дому. Але зараз у мене немає плану Б. Це може повністю провалитися, проте наразі всі мої ставки — на цей кошик.
