Адміністрація Трампа готується відкрити розслідування проти Швейцарії за Section 301 — тим самим інструментом торгового тиску, який раніше застосовували щодо Китаю. Це краще за будь-які заяви показує, наскільки у Вашингтоні збилися з курсу в торговельній політиці.
Після того як Верховний суд скасував попередні тарифні кроки, такі розслідування можуть мати сенс. Якщо їх проводити якісно, вони здатні виявити реальних порушників і країни, що справді грають нечесно. Якщо ж підійти формально або політично, це може зіпсувати найважливіші економічні зв’язки США і послабити економіку, яку ці заходи нібито мають захищати.
За десятиліття роботи з урядами та бізнесом у різних країнах я переконався: сам по собі торговельний дефіцит мало про що говорить. Проте у Вашингтоні багато хто й досі трактує кожен двосторонній дефіцит як доказ того, що Америку «обкрадають». Це не відповідає реальності.
Показовий приклад — Швейцарія, країна, яку я добре знаю і щиро поважаю.
У 2024 році США імпортували зі Швейцарії товарів приблизно на $38 млрд більше, ніж Швейцарія ввезла з Америки. Для багатьох політиків такі цифри автоматично означають, що має бути якась «схема». Але економіка працює складніше. Якщо додати послуги, то виявляється, що Швейцарія купила американських послуг приблизно на $30 млрд більше, ніж продала США. Отже, чистий дисбаланс — близько $8 млрд, тобто приблизно ціна кави на одного американця на місяць.
Це аж ніяк не виглядає як національна надзвичайна ситуація.
До того ж Швейцарія — одна з найчесніших торговельних держав у світі. Вона не стягує мита на промислові товари й фактично відкриває ринок для більшості американської продукції без тарифів. На відміну від багатьох країн, Швейцарія не тримає великі галузі на плаву завдяки масовим субсидіям або держпідприємствам. Головний виняток — сільське господарство: ця модель має історичні корені ще з Другої світової війни, коли швейцарці болісно усвідомили, що продовольча безпека критично важлива для невеликої країни, оточеної потенційно ворожими силами.
Факт простий: американці купують швейцарські товари, бо вони їм потрібні. Швейцарські компанії випускають одні з найкращих у світі фармацевтичних продуктів, медичні технології, високоточні прилади та якісні споживчі бренди. Швейцарський бізнес заслужив виняткову репутацію надійності й якості, і не випадково країна має одну з найвищих у світі концентрацій глобально успішних компаній.
Однак багато американців недооцінюють, наскільки швейцарські інвестиції працюють на самі США. За останні двадцять років торгівля між США та Швейцарією зросла в кілька разів. Сьогодні Швейцарія входить до найбільших іноземних інвесторів в Америці. Швейцарські компанії забезпечують майже 400 000 робочих місць у США — разюча цифра для країни з населенням близько дев’яти мільйонів. Це не суха статистика: це заводи, R&D-центри, лабораторії, ланцюги постачання, пенсійні накопичення та доходи середнього класу по всій країні.
Тож виникає закономірне питання: навіщо Вашингтону карати одного з найкращих економічних партнерів?
Безумовно, існують держави з хижацькою торговельною поведінкою. Багаторічні китайські субсидії, порушення прав інтелектуальної власності, примусові трансфери технологій та обмеження доступу до ринку добре задокументовані. Деякі країни маніпулюють податками чи регуляціями так, що це б’є по американських працівниках і бізнесу. Але Швейцарія — не Китай.
Навпаки, Швейцарія діяла саме так, як американські політики зазвичай вимагають від відповідальних партнерів. Коли раніше оголошувалися тарифи США, швейцарський уряд свідомо не став відповідати дзеркально. Натомість швейцарські посадовці публічно заявляли про готовність чесно домовлятися та зберігати міцні двосторонні економічні відносини.
Для Вашингтона це має бути надзвичайно важливим сигналом. Швейцарія зробила все правильно — і все одно ризикує опинитися під ударом.
Одна з базових істин економіки: стимули формують поведінку. Якщо країни, що співпрацюють зі США, отримують таке саме ставлення, як і ті, хто зловживає правилами, Америка створює стимули до більшого конфлікту, а не до більшої співпраці. Торгова політика повинна бути розумною державною стратегією, а не середньовічною вендетою, де кожну державу — союзника чи опонента — автоматично записують у вороги.
Довіра до процедури Section 301 залежатиме від одного: чи будуть розслідування справді неупередженими, чи стануть лише інструментом для заздалегідь визначених політичних рішень. Якщо Вашингтон хоче стимулювати реформи за кордоном, він має винагороджувати країни, що дотримуються принципів чесного ринку, і жорстко протистояти тим, хто цього не робить.
Швейцарія не є частиною проблеми. У багатьох аспектах вона — частина рішення. Замість того щоб робити з неї мішень, Вашингтону варто питати, чому більше держав не поводяться так само. І якщо Швейцарію покарають за те, що вона діяла правильно, відповідь на це запитання стане самоочевидною.
Думки, висловлені в коментарях Fortune.com, є виключно поглядами їхніх авторів і не обов’язково відображають позицію та переконання Fortune.
Ця історія спочатку була опублікована на Fortune.com
